Буллінг у школі

Напередодні того, як дитина стає школярем, усі родичі старанно та трохи награно розповідають їй, як це класно. Як буде весело, цікаво. А скільки нових друзів з’явиться!

І майже ніхто не готує дитину до складних конфліктних ситуації.

І про слово буллінг, або цькування вона дізнається вже по факту. На жаль.

 

Отже, БУЛЛІНГ у школі.

З ним стикаються підлітки та діти по всьому світу. Згідно даних ЮНІСЕФ, в Україні у 2017 році цькування відчули на собі 67% школярів 11-17 років.

 

Тобто, 6 з 10 (!) дітей відчувають агресивний пресинг та дражнення на собі. Там, де їм мало бути весело, цікаво та дружньо.

 

Наведемо ще трохи цифр:

24% вважають себе жертвами насилля у школі

40% страждають, але не розповідають про свої проблеми дорослим

43% були свідками і проявили бездіяльність при цькуванні інших.

 

Звідки така жорстокість, з одного боку?

І звідки страх та незмога захистити себе, звернутися по допомогу?

 

Тема надто складна. І надто актуальна та важлива. Тож ми вирішили присвятити їй кілька публікацій.

Розібратися з тим, що мають і що можуть робити батьки. Як говорити про таке з дітьми. Чого не вистачає вчителям, аби ситуація з буллінгом покращилася.

 

До нас на тренінги приходять чудові молоді люди. Сором’язливі, допитливі, енергійні, не впевнені у собі, відкриті до спілкування — всі вони різні.

І знаєте в чому біда — ми вчимо їх одним речам, говоримо про різне, а назовні випливає оця болюча тема. Їх дражнять, ображають, цькують.

 

То як? Будемо потроху розбиратися?

Ажде проблема набирає обертів тоді, коли на неї закривають очі.

Ми не з таких!