Буллінг у школі
Напередодні того, як дитина стає школярем, усі родичі старанно та трохи награно розповідають їй, як це класно. Як буде весело, цікаво. А скільки нових друзів з’явиться!
І майже ніхто не готує дитину до складних конфліктних ситуації.
І про слово буллінг, або цькування вона дізнається вже по факту. На жаль.
Отже, БУЛЛІНГ у школі.
З ним стикаються підлітки та діти по всьому світу. Згідно даних ЮНІСЕФ, в Україні у 2017 році цькування відчули на собі 67% школярів 11-17 років.
Тобто, 6 з 10 (!) дітей відчувають агресивний пресинг та дражнення на собі. Там, де їм мало бути весело, цікаво та дружньо.
Наведемо ще трохи цифр:
24% вважають себе жертвами насилля у школі
40% страждають, але не розповідають про свої проблеми дорослим
43% були свідками і проявили бездіяльність при цькуванні інших.
Звідки така жорстокість, з одного боку?
І звідки страх та незмога захистити себе, звернутися по допомогу?
Тема надто складна. І надто актуальна та важлива. Тож ми вирішили присвятити їй кілька публікацій.
Розібратися з тим, що мають і що можуть робити батьки. Як говорити про таке з дітьми. Чого не вистачає вчителям, аби ситуація з буллінгом покращилася.
До нас на тренінги приходять чудові молоді люди. Сором’язливі, допитливі, енергійні, не впевнені у собі, відкриті до спілкування — всі вони різні.
І знаєте в чому біда — ми вчимо їх одним речам, говоримо про різне, а назовні випливає оця болюча тема. Їх дражнять, ображають, цькують.
То як? Будемо потроху розбиратися?
Ажде проблема набирає обертів тоді, коли на неї закривають очі.
Ми не з таких!