fbpx

Вечір, я затрималась на роботі, а поруч, в нашій учбовій аудиторії моя колега, супер тренер з ейдетики Алла Петрівна, вела вечірню групу СПІКЕР-Школи риторики. Після закінчення заняття я вирішила зайти до колеги. О, яким сильним було моє здивування, коли серед учасників групи я побачила нове для себе обличчя! Так, до нас ходять сотні людей, але я точно знала склад цієї групи, бо працювала вже з ними…

— Цікаво, а це хто? — перепитала я колегу.
— Не знаю, прийшов, сів в аудиторію з нашим (!) бейджем, активно працював, — відповіла Алла Петрівна.
— Ну, заяць! — тільки й встигла я подумати, як він вишмигнув з аудиторії.

Хлопець був не промах, безкоштовно та зухвало видав себе за «учасника» Школи. Але йому не пощастило. Потім. На мене 

Бо пройшов час і він знов до нас завітав. На моє заняття!!! Зайшов в аудиторію, тримаючи пляшечку води, папочку для занять, наш бейджик… Начебто вже навчається в даній групі. Бідолага не знав, що саме я запускаю КОЖНУ групу Школи, знаю КОЖНОГО учасника!

І ось він скромно сидить такий собі біло-пухнастий, готовий до навчання, робить вигляд, що «серед своїх».

А що ж робити мені? Тихо вивести його з аудиторії?
Підняти гвалт? Чоловіків у групі багато — його випхали б лічені хвилини.

Але я вирішила поступити з ним майже благородно))). Я знала що, це спрацює — бо це дуууже жорстка техніка спілкування. Я підійшла до нього близько, зверхньо, і наче змія сильно, емоційно прошепотіла:
— Ти хто?
Він, наче зайчику, дивився на мене так жалісно!!!
А я, майже без паузи, не даючи йому можливості оговтатись, продовжила:
— Я даю тобі 10 секунд на те, щоб більше тебе не бачити ніколи!
О, як він побіг! Навіть водичку свою забув 

Так, ми круті, якщо до нас стрибають такі «зайці» ))

Похожие записи