fbpx
Не можна розчаровуватись там, де немає ніяких очікувань. Особистості нинішніх дебатерів — Трампа та Байдена — саме на це мене налаштовували. Але такого повороту я точно не прогнозувала.
“Цуцик путіна” (щось мені нагадало про наше “чіхуахуа”), “затуліть пельку”, “розумного у вас нічого немає”- дебатери не шкодували образ на адресу один одного, перебиваючи і ведучого, і опонента.
“Підсіла” я на американські ТВ-дебати ще у 2008 році. Обама вразив мене ерудицією, тактом, переконливістю і, головне, багатим арсеналом риторичних засобів. Логіка аргументів, влучні приклади, елегантні жарти. Плюс класна техніка самого виступу… С тих пір скільком людям я радила, з точки зору розвитку полемічних навичок, слідкувати за ходом американських дебатів — порахувати важко, бо рахунок йде на тисячі… Кожні 4 роки в Америці відбуваються дебатні “обязи” — відмовитись від дебатного спарингу не можна, це порушення закону. Більш того, законом ретельно зазначений формат самих дебатів, регламент виступів, таймінг тощо…
Вчора стартував перший тур дебатів Трампа та Байдена. Моє особисте враження: можна зекономити час. Скандальні випади на адресу один одного, нехтування правилами дебатування та часовими термінами — це не дебати. Таке враження, що кандидати пройшли школу самого брудного скабеєвсько-соловйовського політшоу.
Чим корисні дебати? Презентація власних цінностей, поглядів, програм, перспектив розвитку держави. Критика аналогічних аспектів у опонента. А головне: переконання телеглядачів (виборців) в тому, що ти дійсно найкращий кандидат на пост президента країни.
Але якщо “на арені” культура дебатування подана у стилі “закрий рота, чувак” — це точно не дебати. На поп-корн гроші та час не варто витрачати.

Похожие записи